• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Про нас пишуть, про нас кажуть

ПЯТНИЦА, 6 НОЯБРЯ 2015 Г.

Туристична робота – це перспектива

Значний інтерес для вчителів географії шкіл району становлять технології організації позакласної роботи у сфері туристичного краєзнавства. Діяльність туристичного гуртка у міській школі №1 (керівник - І.В.Дейнеко)
є конкретним прикладом того, як можна зацікавити підлітків пішими, водними і велосипедними подорожами, вдало поєднавши цей процес з елементами шкільної навчальної програми. Функціонування гуртка створило можливість глибше вивчити історичне та географічне краєзнавство, геологію, археологію, екологію та етнографію. Також під час мандрівок активно триває ознайомлення школярів з туризмом як з видом спорту й способом активного відпочинку. Кожен похід (короткий чи тривалий) вчить учасників орієнтуватися на місцевості, працювати з туристичним спорядженням, належним чином поводитися в несприятливих ситуаціях, демонструвати вольові якості для подолання виниклих перешкод. Вихованці туристичного гуртка школи №1 є постійними учасниками різноманітних заходів як місцевого, так і обласного рівнів. В їхньому активі – чимало грамот, кубків та медалей за перемоги на конкурсах та змаганнях. Вищезгадані здобутки є предметом уваги з боку педагогів-географів Щорсівщини – для використання такого досвіду в роботі. Узагальнені методичні рекомендації на цю тематику вони нещодавно могли отримати в ході семінару-практикуму в школі №1. Сфера розвитку шкільного туризму має чималий потенціал, використати який треба обов’язково.

ПЯТНИЦА, 6 НОЯБРЯ 2015 Г.

„Хочу поборотися за свою країну!” Такою є мрія Дмитра Шевченка – бронзового призера Чемпіонату України з вільної боротьби.

+Сьогодні йому виповнюється 14 років. І вже шостий рік він займається вільною боротьбою. Пригадує, що раніше цікавився настільним тенісом, брейк-дансом, але якось мати порадила йому сходити до спортклубу „Витязь”. Прийшов, подивився - сподобалося. Почав тренуватися. І вже через півроку вирушив на обласні змагання.


Там, здолавши опір двох суперників у своїй ваговій категорії, став володарем І місця. Пізніше неодноразово виборював призові місця на інших турнірах різного рівня. І ось цьогоріч набраного досвіду й майстерності йому вистачило, щоб представити наш край на Чемпіонаті України серед юнаків 2000-2001 рр.н.
...Місто Бровари під Києвом, більше чотирьохсот спортсменів, які прагнуть перемоги. У ваговій категорії до 32 кілограмів Дмитру Шевченку спочатку випало позмагатися з суперником із Житомирщини. Його він переміг за лічені хвилини – судді зупинили двобій через явну перевагу нашого юного земляка. Другий конкурент, із Запоріжжя, теж не зміг протистояти напору Дмитра, який протягом хвилини поклав його на обидві лопатки. Вже у півфіналі представник спортклубу „Витязь” зустрівся з харків’янином. По ходу двобою виникла суперечлива ситуація: в одній з комбінацій, коли перевага була на боці Дмитра, суперник закричав від болю. Судді чомусь зупинили боротьбу, хоча борці можуть кричати лише в одному випадку – коли здаються. Таким чином харків’янин ніби отримав передих і врешті-решт потім зумів перемогти нашого хлопця за кількістю очок – 11 : 8. У боротьбі за ІІІ місце Дмитро Шевченко протистояв однолітку з Хмельницької області. У першому періоді він програв з рахунком 2 : 6. Але у другому зміг мобілізувати всі свої сили, виявив твердість характеру й у підсумку здобув остаточну перемогу. Емоції при цьому пережив такі сильні, що навіть не запам’ятав подробиць свого успіху. Отже, тепер Дмитро – бронзовий призер Чемпіонату України. А про свою мрію на майбутнє сказав просто: тепер хочу поборотися на міжнародних змаганнях, захищаючи честь України.
Коментуючи результат свого вихованця, тренер А.З. Косевич сказав, що на найближчу весну є перспектива взяти участь у хорошому міжнародному турнірі у Гомелі, тож Дмитро має шанси зробити ще один крок для реалізації своєї мрії. Загалом же у цього хлопця якості сильного бійця, тож основні перемоги у нього ще попереду. Головне – наполегливо тренуватися й упевнено йти до поставленої мети. До речі, спортклуб „Витязь”, який діє в районному Будинку культури, продовжує набір хлопчиків та дівчаток віком 6-7 років. Можливо, саме з цих дітей згодом виростуть нові чемпіони...
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
На знімку: Дмитро Шевченко разом зі своїм тренером А.З.Косевичем.

ВТОРНИК, 13 ОКТЯБРЯ 2015 Г.

Фотофакт

У понеділок старшокласники міської школи №1 взяли участь у лінійці, присвяченій роковині загибелі на сході України нашого земляка, танкіста Юрія Костюченка.

(Свого часу він був учнем цього навчального закладу). У церемонії взяли участь мати і сестра солдата, керівництво району. До меморіальної дошки Юрію Костюченку вонипокладали квіти. Пам’ять українців, полеглих під час захисту Вітчизни від російських агресорів, присутні вшанували хвилиною мовчання. Знову пролунали слова: „Герої не вмирають!” І мимоволі згадалася одна стара молитва, котра як ніколи є актуальною в наш час: „Отче наш, що єси на небесах. Наші сини, гордість народу, вирушили битися за Україну. Направ їх на вірний шлях, додай сили їхній зброї, всели сміливість в їхні серця і зміцни віру. Їм знадобиться Господнє благословіння. На них чекає довга і тяжка дорога. Бо ворог дуже сильний. Може статися, що успіх не буде скорим. Але ми знаємо: завдяки милості Божій і праведності нашої справи наші солдати здобудуть перемогу. Вони битимуться вдень і вночі, без спочинку. Тишу порушать звуки вибухів, а пітьму осяє полум’я пожеж. Душі солдатів здригатимуться від цього, адже нещодавно вони були звичайними мирними людьми. Однак вони стали до бою не заради завоювань. Вони б’ються, щоб покласти край завоюванням, за справедливість та свободу. І вони прагнуть закінчення битви, щоб повернутися до рідної домівки. На жаль деякі ніколи не повернуться. Прийми ж їх у свої обійми, Господи, і візьми до Царства Небесного. Амінь”.

ПЯТНИЦА, 25 СЕНТЯБРЯ 2015 Г.

Польські університети – зблизька

Цього літа у рамках співпраці громадських організацій Польщі й української Малої академії наук група школярів з України та їхніх наукових керівників вирушила в закордонну поїздку. Їм випала нагода більше дізнатися про історичний та культурний спадок наших сусідів, ознайомитися з побутом поляків і скласти свою думку про систему освіти в цій державі. До складу української делегації належали учениця Щорської міської школи № 1 Ірина Єрмоленко та вчителька цього ж навчального закладу Алла Єрмоленко.
Спочатку вони відвідали місто Люблін, де побували в університеті імені М.Кюрі-Склодовської та Католицькому університеті, взяли участь в екскурсії навчальними корпусами та студентським містечком. Їм розповіли історію заснування університетів, умови вступу до них. З`ясувалося, що оволодіти вищою освітою в Польщі можна й іноземцям. Якщо бажаючий громадянин, скажімо, України має навіть поміж далеких предків поляків – то справа взагалі виглядає просто: документи йому оформлять доволі швидко й навчатиметься він на умовах, рівних громадянину Польщі. Інші ж укладають контракт (вартість – від 1300 доларів на рік). Але якщо іноземний студент навчається на відмінно – після другого курсу його переводять на безкоштовну форму. Також можна стати переможцем різноманітних наукових конкурсів та програм й у такому разі йому починає виплачуватися стипендія від благодійних установ та організацій. При вступі до польського університету прийомна комісія враховує оцінки атестату, результати співбесіди і, звісна річ, рівень знання польської мови. Університетським викладачам давати хабарі не прийнято. (З цього приводу деякі польські студенти-нездари щиро жалкують). Польський гуртожиток – цілком комфортне житло вартістю від 100 доларів на місяць за місце. Випускник університету отримує диплом європейського зразка, що дає людині додаткові перспективи на майбутнє.
У Любліні українські школярі побували на старовинній Замковій площі, оглянули ратушу, храм ченців-домініканців. Також відвідали музей на території колишнього концтабору Майданек, який є меморіалом жертв ІІ-ої світової війні.
Окремим пунктом перебування в Польщі став візит до столиці цієї країни – Варшави. Пішохідна екскурсія старою частиною міста, оглядини храмів, королівського замку та президентського палацу, парків Лазєнки та Шопена – все виявилося напрочуд цікавим і пізнавальним. Також діти лишилися дуже задоволені відвідуванням міста Пулави (там знаходяться відомі палац і парк Чорторийських), населеного пункту Казімеж-Дольни, де саме тривав фольклорний фестиваль. Приємне враження справила прогулянка на теплоході по річці Вісла і відпочинок в аквапарку.
Словом, вісім днів, проведені в Польщі, залишили по собі безліч чудових вражень, розширили світосприйняття українських школярів й ніби наочно продемонстрували: якщо щиро прагнути до хорошого життя і наполегливо працювати заради кращого майбутнього – будь-яка мрія може стати реальністю. Система освіти – не виняток. І наостанок – про одне суто побутове враження: польська мова виявилася дуже схожою на українську. Принаймні, тижня перебування в Польщі вистачило, аби розуміти майже все, що говорили поляки. Це відчутно посприяло порозумінню під час подорожі.
Олег МІРОШНИЧЕНКО

квітень 2013 р.

Юність відкриває світ

Ще у дитинстві, коли до рук Євгенії Коваленко потрапив історичний атлас старшої сестри, вона без вагань зізналася сама собі: цей предмет шкільного курсу для неї є найцікавішим.
А коли прочитала знайдену у бабусі вдома книгу «Історія України» Михайла Грушевського, то лише зміцніла в своїх переконаннях. І ось нещодавно, вже будучи ученицею 11 класу, вона зробила вагомий крок в опануванні майбутньої професії – стала володаркою диплома ІІІ ступеня всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук.
Розповідаючи про Євгенію, вчитель міської школи №1 Алла Єрмоленко зауважила, що ще з 9 класу розгледіла у неї схильність до історії, до гуманітарних предметів загалом. І додала: «Вона дивує своєю добросовісністю. Якщо вести мову про оволодівання шкільним курсом історії, то не просто має власну думку стосовно різних подій та явищ, а й може обґрунтувати її, підібрати правильні аргументи під час розмови».
Євгенія Коваленко визнає, що їй більше подобається досліджувати суспільні процеси в минулому, знаходити відповіді – якими були цінності людей на різних етапах історії. До певної міри історична наука тут межує з соціологією, але саме це і робить її захопливішою. Взагалі, звичайний підручник ніколи не зможе передати атмосферу тієї чи іншої епохи, або дати зрозуміти деталі спонукальних мотивів людей, що тоді жили. Скажімо, почути на уроці оповідь про партизанський рух під час війни – це одне, а ось побувати з екскурсією в Єлінському лісі, побачити реконструйовані землянки – зовсім інше.
У контексті своєї педагогічної роботи Алла Єрмоленко ще кілька років тому започаткувала урок, в ході якого вивчалися цінності підростаючого покоління. Згодом вона запропонувала Євгенії Коваленко використати й доповнити ці напрацювання для підготовки ґрунтовного (до 30 сторінок) матеріалу, який можна було б представити на розгляд комісії в Малій академії наук.
Дівчина погодилася й протягом року витратила чимало часу для проведення дослідження й соціологічних опитувань (за кількома методиками). Темою роботи стала сучасність – «Ціннісні орієнтації в системі особистісних якостей старшокласників міста Щорс». Загалом було опитано більше сотні юнаків та дівчат з обох шкіл, гімназії та училища. (До речі, з’ясувалося, що наша молодь у переважній більшості віддає перевагу таким дещо абстрактним, але водночас і дуже хорошим, цінностям як життя, здоров’я, освіта, сім’я, натомість гроші є пріоритетом лише для невеличкої групи. Словом, духовне явно домінує над матеріальним). Нещодавно у Києві Євгенія Коваленко успішно захистила свою роботу. Згадує, що все минуло без якихось проблем, хоча і без каверзного запитання від комісії (у філософському дусі) не обійшлося. Стосовно конкурентів, то вони були дійсно гідними. Один хлопчина з Сум виборює І місце вже втретє поспіль, а володарями дипломів ІІ ступеня стали представники Львова, Запоріжжя та Черкас. «А яка ж була нагорода за успіх?» - запитуємо наостанок. «Коли подаватиму до приймальної комісії вищого учбового закладу документи з результатом свого тестування, мені додасться ще 30 балів. Це підвищить мої шанси подовжити навчання там, де я мрію – в Києво-Могилянській академії». Що ж, гідна мотивація.
Під завісу нашої бесіди захотілося дізнатися - яким бачить своє майбутнє Євгенія Коваленко. Вона ж без роздумів відповіла: «Хочу стати соціологом, вивчати новітню історію. А ще – поспілкуватися з видатними людьми, тими, які, висловлюючись образно, зробили себе самі, власними силами досягли життєвого успіху. (Приклад – Біл Гейтс)».
Слід сподіватися, їй вдасться реалізувати намічене. Зрештою, на її боці – юність, а перед нею – цілий світ з безмежними можливостями. Хай щастить!
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора

Травень 2013

Діти малювали майбутнє лісу

Підведено підсумки щорічного конкурсу «Майбутнє лісу у твоїх руках». Участь в ньому взяли 26 учасників. 3 місце присуджено Ірині Начичко, учениці Тур’янської НВК, 6 років (робота «Посади дерево, зроби світ кращим»), яка намалювала посадку лісу, виходячи зі свого дитячого досвіду. 2 місце присуджено Валентині Сухомлин, учениці Новоборовицької ЗОШ І-ІІІ ст., 9 років (робота «Ліс – наша турбота»), де відображено виготовлення і розвішування шпаківень. 1 місце посів Олександр Логвиненко, учень Новоборовицької ЗОШ І-ІІІ ст., 9 років (твір «Цей ліс – землі легені»). Приємно, що залишивши вдома книжки, комп’ютер, телевізор, діти знаходять можливість вийти в ліс. У творі «Музика весняного лісу» Анастасія Вовк, учениця 7 класу Новоборовицької ЗОШ І-ІІІ ст., зуміла побачити красу весняного лісу і навіть відчути її душею.

У творі «Людина та ліс» Назар Сергійко, учень 8 класу Щорської ЗОШ І-ІІІ, цікавиться історією рідного краю, переймається подіями воєнних років. Хочеться вірити, що його слова: «Поки я навчатимуся в школі, то робитиму так, щоб було куди повертатись в майбутньому мені та моїм нащадкам» стануть девізом його життя. Твору Назара Сергійка присуджене друге місце. Твір Олександра Латишева, учня 8 кл. Щорської ЗОШ І-ІІІ ст., «Людина і ліс» наповнений любов’ю до рідного краю. Приємно, що ім’я лісничого А.І. Данильченка, знане і шановане не тільки для лісівників ДП «Корюківське лісове господарство», а й для своїх земляків, згадується з особливою душевністю і сердечністю.

Аналізуючи роботи школярів, хочеться з вдячністю згадати дітей Щорської школи-інтернату «Казка», які активно брали участь у посадці сосни на площі 2,5 га, щоб прикрасити прилегле до школи-інтернату поле. А учні Новоборовицької ЗОШ брали участь у посадці лісу в Єлінському лісництві.

І.ВАЦЕБА, інженер лісових культур ДП «Корюківське лісове господарство»

серпень 2013 р.

Наша команда взяла бронзу на Всеукраїнських змаганнях «Сокіл – Джура»

Джурами в Україні називали молодих вихованців, зброєносців і помічників досвідченого козака. Отримати такий статус міг лише той, хто пройшов певні випробовування – як фізичні, так і моральні. У цьому році Всеукраїнська гра «Сокіл-Джура» відбулася на базі Дубенської фортеці у м.Дубно Рівненської області.

У ній взяли участь 22 команди (рої) із 18 областей. Чернігівщину представляв рій «Чупрундир» Щорської районної гімназії (а деякі учні нашої школи підсилювали її!- адміністратор), який переміг в обласному етапі.

На змагання вирушили 8 учнів та наставники В.І. Кравець, М.М. Єрмак, а очолювала делегацію методист «Центру дитячого та юнацького туризму і екскурсій» О.І.Дорошенко. Розпочався захід з урочистої ходи команд в супроводі військового оркестру до центральної площі міста. Надалі учасники продемонстрували свої історичні знання у грі «Відун», виступили у творчо-мистецькому конкурсі «Ватра», змагалися в наданні медичної допомоги, долали смугу перешкод, орієнтувалися на місцевості, стріляли з пневматичної зброї, провели гру «Квест», добряче постаралися в обладнанні табору. Крім планових заходів, було організовано 18-км похід на козацький редут біля с.Семидуби, бій «лава на лаву», екскурсії до військової частини, на Дубненський форт та у Дубненський замок. Вдалося побувати і на фестивалі «Тарас Бульба». На військовому полігоні учасники змагань мали можливість постріляти зі справжнього автомата АК-74. Учасники гри отримали великий запал позитивної енергії та повернулися додому у піднесеному настрої.«Джура – 2013» є системною формою позашкільної роботи з військово–патріотичного та морально–етичного виховання учнівської молоді, важливим засобом формування патріотичної свідомості, спортивно-оздоровчої роботи.

вересень 2013 р.

Щоб раділи навчанню

...Коли учні міської школи №1 ще тільки шикувалися на урочисту лінійку, гостям та учасникам свята відразу ж потрапили на очі хлопці та дівчата, вбрані в українські вишиванки. Навіть склалося враження, що досі триває відзначення Дня незалежності - так щиро і напрочуд гарно вони виглядали. Біла тканина сорочок чудово пасувала до святкового моменту, а барвисті візерунки традиційного орнаменту приковували до себе погляд. Як з`ясувалося, це був 10-й «А» клас. Вихованці класного керівника Н.І.Кравець вже не вперше додають виразно українського колориту загальношкільним урочистостям, роблячи атмосферу заходів ріднішою і ніби сонячно теплою. Поза тим перший дзвоник однаково весело пролунав і для першокласників, і для майбутніх випускників, і для їхніх батьків та педагогів. Адже першовересень - це завжди очікування нових враженнь, сподівання на справдження мрій, прагнення дізнатися й відчути щось цікаве. Директор школи В.Г.Желій зумів у короткій промові знайти ті слова, якими саме цього дня треба було привітати всіх присутніх на святі. Вручив грамоти та відзнаки найкращим учням, тим, якими школа може по праву пишатися. А у виступі секретаря міськради В.В.Москаленко пролунало символічне порівняння «Сьогодні, попри попередню кількаденну дощову погоду, нас радує чисте небо і яскраве сонце. Тож я бажаю учням школи, щоб вони надалі обов`язково радували своїми успіхами та досягненнями». І можна бути впевненими: такі побажання стануть реальністю вже найближчим часом.

Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора

Коментарi